Вчимо дітей планувати та ставити цілі. Поради для віку від 2 до 9 років
Як без віри у здійсненність мрій, про яку ми розмовляли у попередньому дописі, неможливо навчитись мріяти, так без вміння планування не вдасться їх втілювати. Тому сьогодні — про цілі, плани та навички, які нашим дитям потрібно опанувати.
Існує думка, що в воєнний час будувати плани недоречно: непередбачуваність обставин може звести все нанівець. І саме таке ставлення багатьох українців до планування може в майбутньому створити проблему для молодшого покоління, в якого не напрацюються відповідні навички — через те, що прикладу не буде.
Читайте також: Зоя Литвин Не платити $13 000. Як навчатися в приватній школі безкоштовно
Втім, саме зараз, в часи непередбачуваності, планування стає не просто корисним допоміжним вмінням, а необхідною складовою життя. Адже обставини, які швидко змінюються, потребують від нас швидкої, але водночас виваженої реакції. А таке можливо лише якщо ми маємо відповідний план. Тож плани працюють, коли вони є гнучкими та передбачають кілька варіантів розвитку подій. Ми маємо навчити дітей планувати саме так.
Дієві плани зазвичай містять в собі такі головні складові:
1. Планування цілей. Дитині потрібно розуміти, якого результату вона хоче досягти. А якщо бажань декілька (як це зазвичай є не лише в дітей), треба вибудувати їх пріоритетність.
2. Планування дій. На жаль, цілі неможливо досягти за рахунок лише бажання, навіть дуже сильного. Для цього потрібні конкретні дії, і дитина має їх послідовно робити.
3. Планування грошей. Для втілення більшості цілей потрібні гроші. Дитячі цілі тут не є виключенням, а іноді навіть потребують більших вкладень, ніж дорослі. Тому саме планування грошей є «вишенькою на торті», що дозволить реалізувати весь план.
Звісно, коли ми говоримо про дітей, маємо розуміти, що навчання постановці цілей та плануванню (втім, як і іншим навичкам) має бути адекватним віку та когнітивному розвитку дитини. Тому я беру за основу рекомендації, складені Міжнародною організацією дитячих та молодіжних фінансів (Child and Youth Finance International) спільно з ЮНІСЕФ та ЮНЕСКО, саме з урахуванням вікових особливостей.
Перший рівень — до 5 років
В цьому віці дитина вміє визначати емоції, свої та оточуючих, розуміє наслідки своїх дій. Також малюк опановує навички зі збереження речей, які є для нього цінними.
Чи не єдиний спосіб навчання для дітей дошкільного віку — це гра. А одна з улюблених дитячих ігор — «в магазин». При чому, часто малюки починають грати стихійно, без втручання дорослих; в якості грошей вони можуть використовувати приладдя з економічних ігор старших дітей або навіть листя з дерев. Тож дорослим залишається просто включитися у гру та додати в неї корисних навичок. Також азам економіки можна навчити на інших ресурсах, якими користується дитина.
1. Запропонуйте дитині «оцінити» її іграшки. Звісно, це не має бути ціна у реальних грошах, адже орієнтуватися в них малюк ще не здатний. Використовуйте еквівалент, про який йшлося вище. Це допоможе дитині взагалі опанувати поняття «ціни».
2. В ході гри відіграйте ситуації, коли ви є покупцем і вам не вистачає грошей на покупку, потім — коли ви зекономили, накопичили, а потім придбали омріяне. Показуйте дитині емоції, які супроводжують обидві ситуації.
3. Продемонструйте, як працює економія на реальних ресурсах, якими користується дитина. Наприклад, малюк полюбляє ліпити з пластиліну, але витрачає його не раціонально. Можна пояснити, як користуватися кольоровою сировиною економніше, а замість чергової коробки придбати малюкові щось цікавеньке на його вибір.